Верховний Суд України задовольнив заяву особи про перегляд ухвали суду касаційної інстанції у справі за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом особи про визнання кредитного договору недійсним, повернення зайво сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди.

Суди, задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, виходили з того, що банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а позичальниця порушила свої зобов’язання щодо належного виконання договору, при цьому не довела наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним. Крім того, суди зазначили, що особа не зверталася із заявою про застосування строків позовної давності.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодились суди наступних судових інстанцій, стягнув з особи пеню в іноземній валюті з визначенням її еквіваленту у гривні. ВСУ зазначив про незаконність рішень судів у цій частині.

Суд роз’яснив, що згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Дія ж Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ВСУ зауважив, що максимальний розмір пені пов’язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України – гривні.

Крім того, не погодився ВСУ і з твердженням судів щодо відсутності з боку відповідача за первісним позовом заяви про застосування позовної давності.

Всупереч посиланню судів диском аудіозапису судових засідань підтверджується, що при розгляді справи у суді першої інстанції, заявниця неодноразово усно заявляла про застосування строків позовної давності, проте суди не надали оцінки такій заяві.

ВСУ вказав, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відповідно до статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

З урахуванням наведеного, ВСУ зазначив, що заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання – письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства (постанова від 16.08.2017 у справі № 6-2667цс16).