Позивач просив суд збільшити частку у праві спільної часткової власності. Особа вказувала на те, що є власником 1/3 частини житлового будинку з відповідними господарськими спорудами, а відповідачу належить 2/3 частини спірного будинку.

Позивач посилався на те, що проводив поточні та капітальні ремонти у спірному будинку. Оскільки будівництво будинку було розпочато у 1958 році, станом на 2007 рік будинок потребував капітального ремонту, а внаслідок проведених робіт, вартість будинку значно зросла. У 2007 році на замовлення позивача була проведена оцінка вартості житлового будинку та ринкова вартість об’єкта оцінки становила 160 140 грн.

У 2013 році відповідач звернулася до суду з позовом про реальний поділ будинку та господарських споруд. У вказаній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, згідно з висновком якої вартість будинку становить 283 718 грн. Таким чином, за рахунок проведених позивачем ремонтних робіт з покращення стану будинку, його вартість зросла майже вдвічі. Вартість частки відповідача в будинку у 2007 році становила 106 760 грн (160 140 грн х 2/3), а з урахуванням вартості проведених позивачем покращень частка відповідача становить 37,62 % (106 760 грн х 100 : 283 718 грн). Свою частку з урахуванням покращень в будинку позивач визначив 62,38 % (100 % – 37,62 %). Тому позивач вважав наявними підстави для збільшення його частки у праві спільної часткової власності до 62/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про збільшення частки позивача у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними господарськими спорудами до 62/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та визнав за ним право власності на вказані частини. Суд виходив із обізнаності відповідача про вкладення позивачем особистих коштів у проведення реконструкції будинку та капітальний ремонт. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у позові відмовив. Суд вказав на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, якій у спільному майні на праві власності належить 2/3 частини, надавала згоду на проведення в будинку капітального ремонту та його реконструкції.

КЦС ВС погодився з рішенням суду апеляційної інстанції. Суд зазначив, що статтею 357 ЦК України, яка регулює визначення часток у праві спільної часткової власності, вказано не про повідомлення про проведення робіт, а про отримання згоди всіх співвласників майна на таке поліпшення, що за своєю сутті є різними поняттями. У даному випадку згода співвласників має характер правочину, оскільки породжує у іншого співвласника право на збільшення частки у спільному майні. А в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач надавала згоду на проведення в будинку ремонту, яка відповідає формі правочину щодо нерухомого майна відповідно до глави 16 розділу IV ЦК України.

КЦС ВС звернув увагу, що у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз’яснено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок (постанова від 14.02.2018 у справі № 442/7179/14).