Що передбачає переважне право особи на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу

Відповідно до статті 42-1 Кодексу законів про працю України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Згідно з частиною другою вказаної статті переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Стаття 42 КЗпП України визначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. А також визначає перелік осіб, яким надається перевага в залишенні на роботі, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

А звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України має місце у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення – з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата – з цієї дати), з іншими особами – з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил ч.2 ст.235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Важливим є те, що положення статті 42-1 КЗпП України не застосовуються у випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Так, у справі № 287/568/15-ц ВС відхилив покликання особи на наявність у нього переважного права на укладення трудового договору, передбаченого статтею 42-1 КЗпП України, оскільки прокуратура, в якій він працював, була ліквідована та припинила свою діяльність, а новоутворена місцева прокуратура є новоутвореним державним органом та не має трудових зобов’язань перед позивачем (постанова від 03.10.2018)

Також у справах щодо порушення переважного права на укладення трудового договору ВС зазначає, що законодавцем не передбачено обов`язку роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі, оскільки після звільнення між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові правовідносини, які існували до моменту звільнення. Та статтею 42-1 КЗпП України не передбачено обов’язок підприємства повідомляти раніше звільненого працівника про наявність вакансій чи пропонувати працевлаштування (постанова ВС від 13.06.2018 у справі № 203/2820/15-ц, постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 335/1896/15-ц).

Також у справі № 335/1896/15-ц, скасовуючи рішення про задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача укласти з позивачем трудовий договір у зв`язку із поворотним прийняттям на роботу на підставі статті 42-1 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВС зазначив про те, що для вирішення спору необхідно встановити чи зверталася позивач протягом року з дня звільнення до відповідача з приводу прийняття на роботу та чи дійсно роботодавець здійснював прийом на роботу працівників аналогічної кваліфікації, яка б відповідала кваліфікації позивача, або ж на посаду, рівнозначну тій, яку займала позивач до звільнення.

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76972412
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74809260
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81952160

адвокат Богуцька Людмила Павлівна

Якщо у Вас виникло запитання – задайте його нам через форму зворотнього зв’язку.