Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Частина третя статті 24 КЗпП України встановлює заборону на допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Але непоодинокими у практиці є випадки ухилення роботодавця від оформлення трудових відносин з працівником у відповідності до вимог трудового законодавства чи приховування трудових відносин укладенням цивільно-правових договорів (підряду або про надання послуг), що в подальшому зумовлює виникнення трудових спорів.

У разі відмови роботодавця привести фактичні відносини з громадянином у відповідність до вимог трудового законодавства, факт трудових відносин, як факт, що має юридичне значення, може бути встановлений у судовому порядку, а, враховуючи наявність спору – у позовному провадженні.

З аналізу судової практики вбачається, що працівники, які не отримують відповідної оплати та компенсації при звільненні, звертаються до суду з позовними заявами про встановлення факту перебування у трудових відносинах, а також стягнення відповідних сум. Деякі позивачі зазначають, що лише при звільненні їм стало відомо, що трудові відносини не було оформлено відповідно до вимог трудового законодавства. Також поширеними є звернення працівників або родичів загиблих працівників до суду у зв’язку з травмуванням або загибеллю особи під час виконання трудових обов’язків при відсутності оформлення трудових відносин з метою отримання страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком.
При обґрунтуванні позовних заяв та визначенні предмета доказування у таких справах необхідно мати на увазі практику Верховного Суду щодо розмежування цивільно-правового договору та трудового договору, адже особі, яка покликається на наявність трудових відносин, необхідно належними доказами підтвердити, що відносини саме такого характеру склалися у сторін.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

А трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, суди розглядали справу за позовом особи до товариства про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов’язання внести записи до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та упущеної вигоди. Позивач зазначала, що протягом двох місяців працювала на посаді продавця, проте трудовий договір не підписувала, а на своє прохання отримувала відповідь про те, що він буде укладений пізніше. Відповідач зазначав, що було укладено договір про надання послуг, який не є трудовим договором, а носить цивільно-правовий характер, та відповідно до якого позивач зобов’язувалась надавати певний перелік послуг, пов’язаних з презентацією певних товарів, розповсюдження рекламних матеріалів, перевірки строків придатності товарів.

Суд у цій справі допитав свідків (дитину позивача, працівників магазину), які показали, що позивач виконувала обов’язки продавця, прибирала в магазині, збирала інкасаторську сумку, зачиняла магазин. Суди дійшли висновку про існування між сторонами трудових правовідносин та про часткове задоволення позову, з яким погодився і Верховний Суд (постанова від 08.10.2018 у справі № 553/954/17).
У справі № 350/403/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про наявність трудових відносин між позивачем, який виконував будівельні роботи, та підприємством, оскільки відповідно до пояснень директора підприємства останній організовував процес трудової діяльності позивача та інших членів бригади: на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами та обладнанням для робіт (дошками для влаштування настилів та поручнів, металевим риштуванням). Суд зазначив, що директор організував трудову діяльність особи, що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.

А у іншій справі ВС відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач, який просив встановити факт перебування його загиблого сина у трудових відносинах з товариством, не довів обставини, що його син, перебував у трудових відносинах, оскільки відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором (постанова ВС від 23.01.2018 у справі № 761/2846/16-ц).

При покликанні роботодавця на те, що між сторонами існують договірні зобов’язання за договором підряду, для спростування таких доводів необхідно звертати увагу на те, чи визначено таким договором обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання; відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові; перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик (постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц).

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77090152
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71693634
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71897145
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73902480

адвокат Богуцька Людмила Павлівна