Як не сплутати завдаток та аванс

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Continue reading

Що треба знати про нікчемність заповіту

Статтею 1233 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином (дія однієї сторони), породжує виникнення прав та обов’язків у спадкоємця після смерті заповідача.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Право на заповіт згідно зі статтею 1234 ЦК України має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. А вчинення заповіту через представника заборонено.

Поряд з цим, частина друга статті 1247 ЦК України передбачає можливість підписання заповіту в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 207 ЦК України, у випадку, коли особа не може особисто підписати заповіт.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 1247 ЦК України заповіти, посвідчені вказаними особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Верховний Суд у справах, в яких особи покликались на нікчемність заповіту вказав, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі №522/904/16-ц, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц).

При розгляді вимог про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними ВС зазначив, що аналіз положень статті 1257 ЦК свідчить про те, що відсутність інформації про державну реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі не є підставою для недійсності цього заповіту (постанова від 08.05.2019 у справі № 343/2271/16-ц).

У справі № 727/6176/16-ц ВС дійшов висновку, що обов`язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, свідків, та особу, яка підписує заповіт замість заповідача, а не на заповідача. Тому складання заповідачем заповіту в присутності інших осіб не може розцінюватися як порушення таємниці заповіту та (постанова від 10.06.2019).

Підставою для задоволення вимог позивача у справі про визнання заповіту недійсним, застосування наслідків його недійсності Верховний Суд визнав те, що заповіт було посвідчено секретарем виконкому сільської ради, на території якої заповідач не проживав (постанова від 19.06.2019 у справі № 136/576/16-ц).

А у справі про встановлення нікчемності правочину Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для задоволення позовних вимог для встановлення нікчемності заповіту у даній справі є те, що секретар сільської ради, посвідчуючи спірний заповіт, не мала на це повноважень, оскільки виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, а не сільський голова, як це мало місце у даному випадку (постанова від 12.06.2019 у справі № 607/15112/17-ц).

Слід мати на увазі, що відповідно до частини четвертої статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Таке положення стосується і нікчемності заповіту, оскільки з огляду на положення частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є різновидом недійсного правочину.

На таке застосування норм матеріального права звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 398/3558/16-ц, в якій позивач наполягав на дійсності попереднього заповіту (на його користь), оскільки наступний заповіт судом недійсним не визнавався, а є нікчемним у зв`язку з недотриманням порядку його посвідчення, проте суд касаційної інстанції не визнав такі доводи обґрунтованими.

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81925645
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82826626
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81925991
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82316261
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82797761
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82499472
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82526349

адвокат Богуцька Людмила Павлівна

Якщо у Вас виникло запитання – задайте його нам через форму зворотнього зв’язку.

Особливості розірвання договору дарування

Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Чи може згодом дарувальник змінити свій намір щодо передачі майна?

Стаття 724 Цивільного кодексу України передбачає право дарувальника у випадку укладення договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.

Після укладення договору дарування у практиці поширеними випадками є звернення до суду дарувальника з позовом про визнання його недійсним. Здебільшого дарувальники зазначають про укладення правочину під впливом помилки. Позивачами у таких справах є літні люди, які подарували нерухоме майно (квартиру, будинок), які покликаються на вчинення правочину під впливом помилки, оскільки вважали, що укладають договір довічного утримання або вчиняють заповіт. Також особами заявляються позови про визнання договору дарування удаваним, оскільки він приховує договір купівлі-продажу.

Статтями 726, 727 Цивільного кодексу України передбачено підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.

Так, відповідно до статті 726 Цивільного кодексу України у разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості.

Стаття 727 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, розірвання договору дарування вправі вимагати спадкоємці дарувальника.

Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування у випадках: якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Особа, яка має намір звернутися до суду з вимогами про розірвання договору дарування, повинна пам’ятати про встановлення скороченого строку позовної давності для звернення до суду з такою вимогою – в один рік та довести існування визначених Цивільним кодексом України підстав для його розірвання.

Так, до суду звернулась особа з позовом про розірвання договору дарування, в якому зазначала про те, що подарувала квартиру своєму чоловікові з домовленістю, що зазначена квартира буде подарована їхньому сину на повноліття. Відповідач не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, має боргові зобов’язання перед банком, зруйнував у квартирі стіни, в ній не проживає сам і позбавляє можливості її з сином проживати у квартирі. Позивач, покликаючись на вказані обставини та на те, що предмет дарування має для неї велику цінність і пам’ять, просила суд розірвати договір дарування.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач заборгував банківській установі, внаслідок чого постановлено рішення, яке набуло чинності, про стягнення з нього заборгованості, а тому існує загроза безповоротної втрати квартири, яка має для позивача велику немайнову цінність. А також відповідач не виконав обіцянку та не подарував сину спірну квартиру, якому на час звернення до суду вже виповнилося 18 років, та який може втратити право користування квартирою.

Апеляційний суд скасував це рішення, а у задоволення позову відмовив. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що необґрунтованими є висновки суду про те, що спірна квартира має для позивача велику немайнову цінність, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції не визнав наявність кредитної заборгованості та несплату відповідачем комунальних платежів за спірну квартиру обставинами, які можуть беззаперечно свідчити про загрозу безповоротної втрати дарунку у розумінні ч.2 ст.727 ЦК України. Крім того, суд звернув увагу на те, що зі змісту договору не вбачається, що обдаровуваний брав на себе обов’язку вчинити певні дій майнового характеру (ст.725 ЦК України), зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття.

Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність кредитної заборгованості обдаровуваного перед банком та інші обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для висновку про наявність загрози безповоротної втрати дарунку в розумінні частини другої статті 727 ЦК України (постанова від 13.12.2018 у справі № 641/11195/15-ц).

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі стала недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов’язує наявність підстав для розірвання договору дарування.

адвокат Богуцька Людмила Павлівна

Якщо у Вас виникло запитання – задайте його нам через форму зворотнього зв’язку.

Що необхідно враховувати при зверненні до іноземної держави з клопотанням про визнання і виконання рішення суду України

Для забезпечення виконання рішення українського суду за кордоном необхідно звернутися до судового органу країни, на території якої рішення має бути визнане і виконане, з клопотанням про визнання і виконання такого рішення.
Continue reading

За яких умов шлюб може бути визнано недійсним як фіктивний

Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проте не завжди жінка та чоловік укладають шлюб із наміром створити сім’ю та набути права та обов’язки подружжя, а також і з інших мотивів, зокрема, для покращення свого матеріального становища, отримання в подальшому спадщини.
Continue reading

Як оскаржити дії виконавця сторонам виконавчого провадження, а також іншим особам, які вважають, що їх права порушено в ході примусового виконання

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а виконання судового рішення відповідно до практики Європейського суду з прав людини є складовою частиною права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Можливість оскаржити дії (бездіяльність) та рішення виконавця є однією з гарантій дотримання прав осіб під час примусового виконання судового рішення або іншого виконавчого документу.
Continue reading

Обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права: ВС

Позивач оскаржила в судовому порядку наказ про звільнення її з посади завідувача відділення Медичного центру на підставі Закону України «Про запобігання корупції» у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів, спричиненого роботою близької особи в її прямому підпорядкуванні.
Continue reading

Розірвання сторонами договору не позбавляє їх права на звернення з позовом про визнання його недійсним

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15).
Continue reading

КАС ВС роз’яснив, що є обов’язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду

Особа звернулась до суду з позовом про скасування постанови у справі про порушення митних правил. Позивач оскаржував вказану постанову до Державної фіскальної служби України та отримав лист про залишення скарги без задоволення.
Continue reading

ВС роз’яснив, що є підставами для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування

Особа звернулася до суду із позовом про зміну черговості та одержання права на спадкування. Позивач просила суд визнати за нею як спадкоємцем за законом четвертої черги право на спадкування у першій черзі разом із сином спадкодавця.
Continue reading