Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянуто справу за позовом фізичних осіб про скасування ухвали міської ради, визнання частково недійсним державного акта та зобов’язання міської ради розглянути питання щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки (рішення від 09.11.2016 у справі № 461/11761/13-ц).
Особи звернулися до суду за захистом своїх прав, оскільки ухвалою міської ради передано у користування школі земельну ділянку, в межі якої включена земельна ділянка, яка фактично використовується позивачами з 1974 року і на якій розташоване їх нерухоме майно, а отже порушуються їх права та інтереси.
Під час розгляду справи судами встановлено, що при оформленні технічної документації до підготовки ухвали про надання земельної ділянки в користування школі не було перевірено чи вільна земельна ділянка від забудовника. Також не було враховано розпорядження районної адміністрації про прийняття в експлуатацію. Позивачі зверталися до міської ради з проханням передати безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та надати дозвіл на виготовлення технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо прийняття рішення по вказаній заяві.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками попередніх інстанцій, що оскільки позивачі з 1974 року користуються земельною ділянкою під будинком, а з 1997 року – і під спірними об’єктами нерухомості, тому відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мають право на земельну ділянку, що знаходиться під будинком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-253цс від 13.04.2016, положення статті 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Поряд з цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також погодився з висновком апеляційного суду, щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог про зобов’язання міської ради розглянути питання щодо безоплатної передачі позивачам у приватну власність земельної ділянки, оскільки питання передачі земельної ділянки позивачам у власність ще не вирішено компетентним органом у будь-який спосіб.