Позивач оскаржила в судовому порядку наказ про звільнення її з посади завідувача відділення Медичного центру на підставі Закону України «Про запобігання корупції» у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів, спричиненого роботою близької особи в її прямому підпорядкуванні.
Відповідно до обставин справи у відділенні, завідувачем якого було призначено позивача на посаді лікаря-терапевта працює особа, яка є її рідною сестрою. У зв’язку з цим з метою врегулювання конфлікту інтересів та на виконання вимог частини четвертої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» позивач звільнена з посади завідувача відділення денного перебування хворих Медичного центру на підставі пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 6 частини першої статті 29 Закону «Про запобігання корупції».
Позивач покликалась на те, що в неї був відсутній конфлікт інтересів, оскільки Законом України «Про запобігання корупції» не заборонене пряме підпорядкування близьких осіб юридичної особи публічного права.
Також зазначала, що в порушення вимог цього закону роботодавець не вжив всіх передбачених законом заходів для врегулювання конфлікту інтересів, а тому звільнення здійснене незаконно.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець не вжив передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, не запропонував особі наявні вакантні посади та звільнив її з займаної посади за відсутності відповідних підстав.
Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку та зазначав про те, що на момент звільнення позивача з посади можливість запропонувати їй іншу вакантну посаду була відсутня, оскільки рівнозначних вакансій не було.
Окрім того, в Медичному центрі працюють інші близькі особи, а тому застосування інших заходів врегулювання конфлікту інтересів не вбачалося можливим.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду визнав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одній установі в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства.
Тому суд погодився з доводами позивача про відсутність передбачених Законом України «Про запобігання корупції» обмежень щодо прямого підпорядкування завідуючого відділенням у медичній установі та лікаря-терапевта відповідного відділення такої установи.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Законом України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені цим Законом України «Про запобігання корупції» заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
ВС визнав правильним висновок судів, що керівник не вжив передбачених Законом заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, не запропонував позивачу інші вакантні посади.
А доводи представника відповідача про те, що на момент звільнення позивача рівнозначні вакантні посади були відсутні, а тому застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як переведення на іншу посаду не було можливим, Суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Законом не передбачено обов’язок роботодавця пропонувати саме рівнозначну посаду (постанова від 18.02.2019 у справі № 490/53/17).