Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Чи може згодом дарувальник змінити свій намір щодо передачі майна?
Стаття 724 Цивільного кодексу України передбачає право дарувальника у випадку укладення договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.
Після укладення договору дарування у практиці поширеними випадками є звернення до суду дарувальника з позовом про визнання його недійсним. Здебільшого дарувальники зазначають про укладення правочину під впливом помилки. Позивачами у таких справах є літні люди, які подарували нерухоме майно (квартиру, будинок), які покликаються на вчинення правочину під впливом помилки, оскільки вважали, що укладають договір довічного утримання або вчиняють заповіт. Також особами заявляються позови про визнання договору дарування удаваним, оскільки він приховує договір купівлі-продажу.
Статтями 726, 727 Цивільного кодексу України передбачено підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.
Так, відповідно до статті 726 Цивільного кодексу України у разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості.
Стаття 727 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, розірвання договору дарування вправі вимагати спадкоємці дарувальника.
Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування у випадках: якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
Особа, яка має намір звернутися до суду з вимогами про розірвання договору дарування, повинна пам’ятати про встановлення скороченого строку позовної давності для звернення до суду з такою вимогою – в один рік та довести існування визначених Цивільним кодексом України підстав для його розірвання.
Так, до суду звернулась особа з позовом про розірвання договору дарування, в якому зазначала про те, що подарувала квартиру своєму чоловікові з домовленістю, що зазначена квартира буде подарована їхньому сину на повноліття. Відповідач не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, має боргові зобов’язання перед банком, зруйнував у квартирі стіни, в ній не проживає сам і позбавляє можливості її з сином проживати у квартирі. Позивач, покликаючись на вказані обставини та на те, що предмет дарування має для неї велику цінність і пам’ять, просила суд розірвати договір дарування.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач заборгував банківській установі, внаслідок чого постановлено рішення, яке набуло чинності, про стягнення з нього заборгованості, а тому існує загроза безповоротної втрати квартири, яка має для позивача велику немайнову цінність. А також відповідач не виконав обіцянку та не подарував сину спірну квартиру, якому на час звернення до суду вже виповнилося 18 років, та який може втратити право користування квартирою.
Апеляційний суд скасував це рішення, а у задоволення позову відмовив. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що необґрунтованими є висновки суду про те, що спірна квартира має для позивача велику немайнову цінність, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції не визнав наявність кредитної заборгованості та несплату відповідачем комунальних платежів за спірну квартиру обставинами, які можуть беззаперечно свідчити про загрозу безповоротної втрати дарунку у розумінні ч.2 ст.727 ЦК України. Крім того, суд звернув увагу на те, що зі змісту договору не вбачається, що обдаровуваний брав на себе обов’язку вчинити певні дій майнового характеру (ст.725 ЦК України), зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття.
Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність кредитної заборгованості обдаровуваного перед банком та інші обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для висновку про наявність загрози безповоротної втрати дарунку в розумінні частини другої статті 727 ЦК України (постанова від 13.12.2018 у справі № 641/11195/15-ц).
Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі стала недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов’язує наявність підстав для розірвання договору дарування.
адвокат Богуцька Людмила Павлівна