Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Завдаток поряд з неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, є видом забезпечення виконання зобов’язання.
З наведеного законодавчого визначення завдатку вбачається, що завдаток є способом платежу та одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання.
Забезпечувальна функція завдатку полягає у тому, що у випадку порушення зобов’язання з вини боржника, переданий кредитору завдаток залишається у нього, а у випадку порушення зобов’язання з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Крім того, сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором (стаття 571 ЦК України).
Таким чином, завдаток стимулює сторін зобов’язання до належного виконання своїх обов’язків.
Аванс же є лише способом платежу, виконує лише функцію попередньої оплати та підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.
Відповідно до частини другої статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Лише у випадку, якщо передана грошова сума буде відповідати законодавчим вимогам до завдатку, вона буде вважатися саме завдатком, в іншому випадку попередня оплата буде визнана авансом.
Судові спори щодо повернення переданих сум найчастіше виникають при порушенні попередніх домовленостей укласти основний договір.
Верховним Судом України ще у 2013 році викладено правовий висновок, відповідно до якого внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором (постанова від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12). Такої позиції притримується і Верховний Суд.
Важливим є те, що у випадку наявності судового спору, незалежно від того, як самі сторони пойменували суму попередньої оплати, суд буде оцінювати зміст спірних правовідносин, встановлювати дійсні наміри сторін та відповідність переданої суми вимогам статті 570 ЦК України.
Так, у справі про стягнення суми авансу, відповідач оскаржував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки вважав, що грошова сума передана відповідно до попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки є завдатком. Скаржник зазначав, що суди помилково визнали сплачені кошти авансом, оскільки розпискою передбачено, що вказана сума є завдатком, яким забезпечено виконання зобов`язання з укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що не був укладений не з вини матері відповідача.
Верховний Суд не визнав такі доводи обґрунтованими та зазначив, що те, що в розписці сторони використали не тільки термін «передоплата», а також і термін «завдаток» не свідчить, що по суті ця сума є завдатком, оскільки не виконувала забезпечувальної функції, виходячи зі змісту розписки та дійсних намірів сторін (постанова від 19.06.2019 у справі № 361/5174/2015-ц).
У справі про стягнення суми боргу за договором про завдаток позивач просив стягнути з відповідача передану за договором суму у подвійному розмірі, оскільки відповідач безпідставно відмовилась від укладення договору купівлі-продажу квартири. Суди у цій справі частково задовольнили позов та вирішили стягнути з відповідача лише суму переданих за договором про завдаток грошових коштів, оскільки така сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та зазначив, що суди вірно виходили з того, що сума, названа у договорі завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме – не укладено договору купівлі-продажу (постанова від 27.02.2019 у справі № 639/9339/16-ц).
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82738228
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82261533