Стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Такі положення містить і стаття 203 Господарського кодексу України.

При цьому для такого зарахування достатньо заяви однієї із сторін. Тож заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Касаційній господарський суд ВС у своїх постановах зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (постанова від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

У справі № 910/23246/17 колегія суддів звернула увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не надано докази отримання заяви про зарахування зустрічних вимог відповідачем, оскільки квитанція про відправлення заяви про зарахування зустрічних вимог та опис вкладення у цінний лист не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд зауважив, що повідомлення про вручення поштового відправлення або роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» в якості доказу до матеріалів справи надано не було (постанова від 11.10.2018).

Відповідно до положень законодавства та судової практики вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

ВС роз’яснював, що зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог Верховний Суд визначає безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов’язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (постанова КГС від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17). У справі № 910/23246/17 КГС ВС називає такий критерій «прозорість вимог».

Поряд з цим не всі зобов’язання можуть бути припиненні зарахуванням зустрічних вимог. Стаття 602 Цивільного кодексу України містить обмеження для зарахування зустрічних вимог. Так, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; а також в інших випадках, встановлених договором або законом.

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83691908
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77397804
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76107563

адвокат Богуцька Людмила Павлівна