Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтею 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»). Крім того, ВС вказує також на те, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Касаційний цивільний суд зазначає, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова від 18.09.2019 у справі № 127/12177/17-ц, постанова від 29.07.2019 у справі № 426/2444/12-ц, постанова від 03.05.2018 у справі № 486/809/17-ц).
Наприклад, у справі № 127/12177/17-ц за позовом батька дитини, який був зобов’язаний сплачувати 3500 грн. щомісячно на утримання доньки, про зменшення розміру аліментів суди вирішили змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, та стягнули з особи на утримання неповнолітньої доньки аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У справі № 486/506/17 апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції, який відмовив особі у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання доньки з 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно до 1/6 частини. Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги те, що матеріальний стан позивача змінився після винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 1/6 частки його доходу, а також погіршення стану його здоров’я, прийняв рішення про зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки з всіх видів заробітку позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визнав вірним суд касаційної інстанції (постанова від 15.08.2019).
Поряд з цим, у справі № 465/5399/16-ц суди всіх інстанцій дійшли висновку, що погіршення стану здоров’я відповідача, а саме встановлення йому третьої групи інвалідності, не є перешкодою у працевлаштуванні та не є підставою для зменшення розміру аліментів. А апеляційний суд звернув увагу на те, що у власності позивача перебуває чотирьохкімнатна квартира, два гаражі, дві земельні ділянки і два автомобіля, а тому у позивача є можливість відповідно до статті 190 СК України ініціювання укладення договору про припинення права на аліменти для їхніх дітей у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (постанова ВС від 21.11.2018).
Також у іншій справі не визнав ВС підставою для зменшення розміру аліментів тимчасове безробіття позивача. Так, суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили частково позов та стягнули з позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн. щомісячно. Суди виходили з того, що у позивача, як платника аліментів, змінився майновий стан, що у силу положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів, раніше визначеного рішенням суду. Касаційний цивільний суд не погодився з таким вирішенням спору та зазначив, що тимчасове безробіття заявника не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною. Суд касаційної інстанції зауважив, що сплата аліментів позивачем, який має вищу освіту та проживає у м. Львові, у розмірі 1 600 грн. щомісячно не є надмірним тягарем для позивача, а його зменшення не відповідає інтересам дитини (постанова від 23.01.2019 у справі № 464/3480/17-ц).
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84512243
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83552803
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73770414
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75975818
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78297528
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79472081
адвокат Богуцька Людмила Павлівна