Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а виконання судового рішення відповідно до практики Європейського суду з прав людини є складовою частиною права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Можливість оскаржити дії (бездіяльність) та рішення виконавця є однією з гарантій дотримання прав осіб під час примусового виконання судового рішення або іншого виконавчого документу.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до зазначеної статті у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця стягувач та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть скористатися адміністративним порядком оскарження та звернутися зі скаргою до начальника відділу державної виконавчої служби, а у випадку оскарження дій (рішень, бездіяльності) начальника відділу – до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Важливим є те, що боржник може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця виключно у судовому порядку.
Для того, щоб вірно вирішити питання щодо юрисдикції спору (вірно визначити суд, до якого звертатися зі скаргою або позовом) необхідно зважати на виконавчий документ, що перебуває на примусовому виконанні.
Так, у випадку оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця (як державного, так і приватного) та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення необхідно звертатися до суду, який видав виконавчий документ.
Якщо предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів необхідно звертатися до відповідного адміністративного суду.
При зверненні до адміністративного суду слід враховувати і те, що стаття 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначає предметну юрисдикцію адміністративних судів, та рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішень у певній категорії справ (зокрема, з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності) оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.03.2018 року у справі № 660/612/16-ц, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Для визначення того, до якого суду звертатися особам, які не є стороною виконавчого провадження, при оскарженні рішень, дій, бездіяльності виконавця слід керуватися висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №823/359/18, відповідно до якого такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що у процесуальному законодавстві також містяться норми, які визначають порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавця.
Такі норми закріплені у статтях 339-341 Господарського процесуального кодексу України, статтях 447-449 Цивільного процесуального кодексу України, статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем у адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця – приватний виконавець.
У господарському та цивільному процесуальному законодавстві передбачено, що скарга розглядається за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця.
Не менш важливим є питання дотримання строків оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Поряд з цим, у процесуальному законодавстві такий строк визначено без вказівки на «робочі дні».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 висловлено висновок щодо пріоритетності в даному випадку норм процесуального законодавства та відповідно обчислення строку в календарних, а не робочих днях.
Посилання на рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73001394
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81574010
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854638
адвокат Богуцька Людмила Павлівна