Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Укладення договору довічного утримання літніми людьми, які потребують сторонньої допомоги, є досить поширеним, та не менш поширеними є і випадки звернення до суду із позовами про розірвання укладених договорів довічного утримання у зв’язку з невиконанням своїх обов’язків набувачем.
Частина перша статті 755 ЦК України визначає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.
Оскільки підставою для розірвання договору довічного утримання закон визначає невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов’язків за договором, доведення (або спростування) зазначених обставин має вирішальне значення для вирішення спору.
Суди, розглядаючи такі справи, виходять також з положень статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Так, у справі № 668/1510/15-ц, установивши, що відповідач, тривалий час перебуваючи за межами країни, належним чином не виконував своїх зобов’язань за договором довічного утримання, а саме: щодо забезпечення харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання договору довічного утримання (постанова ВС від 25.06.2018).
Важливим є висновок ВС у справі № 757/32769/15-ц, відповідно до якого законодавством України не встановлено обов’язку набувача щодо саме особистого догляду за відчужувачем. Не було встановлено такого обов’язку і договором довічного утримання, укладеного сторонами у справі. У цій справі ВС застосував статтю 528 ЦК України, згідно з якою виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам. Оскільки позивач не заперечувала проти того, щоб батьки відповідача здійснювали за нею догляд, що підтверджувалося зібраними у справі докази, зокрема, і розпискою, та позивач приймала догляд від батьків позивача протягом 20 років та нарікань на їх виконання обов’язку з догляду не має, ВС скасував рішення судів про розірвання договору довічного утримання та відмовив у позові (постанова від 02.05.2018).
Що стосується оцінки судом належного виконання обов’язків за договором довічного утримання, а також доведення такого виконання, слід звернути увагу на постанову ВС від 25.06.2018 у справі № 357/18084/15-ц, у якій суд зазначив, що факт надсилання грошових коштів відповідачем не свідчить про те, що вона належним чином виконувала умови договору довічного утримання, оскільки їй було відомо про те, що позивач людина похилого віку і за станом здоров’я та у зв’язку із отриманою у 2014 році травмою не мала можливості самостійно пересуватися, внаслідок чого отримання нею через поштове відділення грошових переказів неможливе, що тягне за собою неналежне виконання договору довічного утримання. У справі № 509/513/16-ц ВС зазначив, що платіжні документи про придбання продуктів харчування та медичних препаратів, на які посилається відповідач, не свідчать про передачу вказаних товарів позивачу. Виконання обов’язку відповідача щодо надання побутових послуг унеможливилось неприязними стосунками, які склались між сторонами (постанова від 28.03.2018).
У справі № 686/2676/15-ц не зважаючи на те, що згідно з умовами договору довічного утримання набувач мав обов’язок поховати відчужувача, який не виконав (оскільки не було відомо про смерть особи), ВС зазначив, що непоховання відповідачем відчужувача не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання, а може бути підставою для відшкодування збитків особі, яка здійснила поховання (постанова від 14.02.2018).
Правові наслідки розірвання договору довічного утримання у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків набувачем визначено статтею 756 ЦК України. Так, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75133218
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73770520
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963517
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73195009
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72243857
адвокат Богуцька Людмила Павлівна