Що повинен довести позивач, який просить суд усунути спадкоємця від права на спадкування

Статтею 1224 Цивільного кодексу України передбачено, коли спадкоємці (у тому числі і ті, що мають право на обов’язкову частку у спадщині та особи, на користь яких зроблено заповідальний відказ) можуть бути усунені від права на спадкування.

Частини перша-четверта вказаної статті визначають коло осіб, які не мають права на спадкування. Це особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (за винятком коли обізнаний про це спадкодавець не вирішив призначити таку особу спадкоємцем за заповітом); які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести зміни або його скасувати для виникнення права на спадкування у них самих чи в інших осіб або для збільшення частки у спадщині; у разі позбавлення батьківських прав; при ухиленні від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом; особи у разі недійсності їх шлюбу.

Згідно з частиною п’ятою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Досить поширеними є випадки звернення до суду осіб з вимогами про усунення спадкоємців від права на спадкування на підставі вказаної норми, але не частими є випадки задоволення зазначених вимог, з огляду на їх недоведеність.

Що ж повинен довести позивач, який просить суд усунути особу від права на спадкування.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 6 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред’явлена особою, для якої таке усунення породжує пов’язані зі спадкуванням права та обов’язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п’ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин:
– ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;
– перебування спадкодавця в безпорадному стані;
– потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Правило частини п’ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов’язані утримувати спадкодавця.

ВС зазначав, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

А ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини (постанова від 30.08.2019 у справі № 589/3209/16-ц, постанова від 22.10.2018 у справі № 644/7044/15-ц).

Так, у справі № 727/3905/16-ц позивач зазначала, що помер її чоловік, який за життя внаслідок тяжкого захворювання потребував постійного догляду та матеріального забезпечення на лікування, що здійснювала лише вона, а мати спадкодавця, маючи можливість надання необхідної допомоги сину за його життя, ухилялася від такого обов’язку. Погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові, ВС вказав на те, що сам по собі факт наявності у спадкодавця інвалідності першої групи та перебування у зв’язку з цим у безпорадному стані без установлення наявності передбачених законом фактів ухилення відповідача від надання йому допомоги та потреби спадкодавця саме в її допомозі не дає підстав для усунення матері спадкодавця від права на спадкування. ВС зазначив, що твердження позивача про належне здійснення нею постійного догляду та допомоги хворому виключає перебування його у безпорадному стані та потреби додаткового догляду з боку інших осіб, в тому числі матері. У цій справі суд касаційної інстанції зауважив, що правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги (1) при можливості її надання спадкодавцю (2), який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу (3), потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця (4) (постанова ВС від 17.10.2018 у справі № 727/3905/16-ц).

У справі № 487/1781/17 позивач (спадкоємець за заповітом) просила суд усунути від права на спадкування дочку спадкодавця, яка мала право на обов’язкову частку. Позивач покликалась на те, що відповідач відмовилася від догляду за батьками та виїхала проживати від них окремо, а всі зобов’язання по догляду за ними взяла на себе позивач та переїхала мешкати до них. З цього моменту і до теперішнього часу вона постійно мешкає в будинку та доглядала, а потім поховала обох батьків відповідача. Серед іншого, Верховний Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач чи спадкодавець зверталися до відповідача за матеріальною допомогою та того, що допомоги, яку надавала позивач було недостатньо і спадкодавець потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача. Претензії батька до відповідача носили ознаку моральних страждань через те, що відповідач недостатньо часто приходила до батька та не приділяла йому уваги, але матеріального забезпечення від відповідача спадкодавець не просив (постанова від 25.10.2018 у справі № 487/1781/17).

У справі № 753/21722/13-ц суд зауважив, що згідно з поясненнями позивача відповідної допомоги від батьків (яких чоловік померлої просив усунути від права на спадкування) не бажала сама спадкодавець, і саме за її волею він не повідомляв батьків про стан її здоров’я, що також стало підставою для відмови у позові (постанова від 30.05.2018 у справі № 753/21722/13-ц).

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77804920
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77507633
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77248974
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77398018
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74687758

адвокат Богуцька Людмила Павлівна