Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Дотримання цього строку є необхідною передумовою прийняття виконавчого документа до виконання.

Так, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Поряд з цим, Закон України «Про виконавче провадження» та процесуальне законодавство передбачають можливість поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідні норми щодо поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання містяться у статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 433 Цивільного процесуального кодексу України, статті 329 Господарського процесуального кодексу України.

Стягувач, який просить суд поновити пропущений строк пред’явлення до виконання виконавчого документа, повинен довести, що такий строк пропущено ним з поважних причин, оскільки саме таку умову містить процесуальне законодавство. А боржник, користуючись можливістю уникнути виконання судового рішення, буде не лише заперечувати проти поновлення такого строку, але може в подальшому й оскаржувати ухвалене судове рішення.

Чинне процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред’явлення до виконання виконавчого документа.

Суди при розгляді заяв стягувачів виходять з того, що такі причини (обставини) повинні бути об’єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред’явлення до виконання.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред’явлення їх до виконання. Так, у справі № 607/21808/13-ц суди встановили, що стягувач пропустив строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки судом першої інстанції при оформленні та видачі виконавчих листів порушено норми Інструкції з діловодства та Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не отримав виконавчих листів, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення.

У справі №2а/0470/4250/11 судами встановлено, що стягувач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчого листа з дотриманням встановленого законом строку, однак, виконавчий лист було видано судом після строку, встановленого законодавством для пред’явлення виконавчих листів для виконання, тому суди дійшли висновку про наявність поважних причин для поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання. А у справі № 2а-12192/09/0470 суди дійшли висновку, що строк пред’явлення виконавчого листа до виконання пропущено не з вини заявника, оскільки стягувач своєчасно звертався до окружного адміністративного суду з відповідною заявою, проте через те, що адміністративна справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, суд своєчасно не видав виконавчий лист.

Також вимогу про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого документа може бути заявлено одночасно з проханням видати дублікат такого виконавчого документу. Поширеним є подання таких заяв при втраті виконавчого документу під час примусового виконання або при пересиланні виконавчого документу з одного органу державної виконавчої служби до іншого. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили (постанова ВС від 29.08.2018 у справі № 344/5708/15-ц, постанова від 17.10.2018 у справі № 1304/8184/12, постанова від 12.06.2019 у справі № 2-1316/736/11).

Невірною визнає Верховний Суд практику, відповідно до якої суди, поновлюючи строк, зазначають у судовому рішенні конкретний проміжок часу, протягом якого виконавчий лист має бути пред’явлений до виконання.

Так, Касаційний адміністративний суд зазначив, що строк пред’явлення виконавчого документу до виконання встановлений безпосередньо законом. Зміна цього строку судовим рішенням не допускається. З огляду на це, відсутні правові підстави для зазначення судом у судовому рішенні конкретної календарної дати початку та закінчення цього строку. Суд має право лише поновити пропущений строк стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними (постанова від 28.03.2018 у справі № 2а-12192/09/0470).

Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74551339
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79388084
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73043376

адвокат Богуцька Людмила Павлівна