Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення судової експертизи.

Поряд з цим, зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом і права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі.

Господарським судом розглядалась справа про визнання недійсним договору оренди. Суд у справі призначив почеркознавчу експертизу, у зв’язку з тим, що встановлення належності підпису на спірному договорі, вчиненого особою від імені Товариства, вимагає спеціальних знань та зупинив провадження у справі. Апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

ВГСУ скасував ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій та справу направив до суду першої інстанції для розгляду.

Суд зазначив, що виходячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов’язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до статті 41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Враховуючи статті 42, 43 ГПК України, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач обґрунтовував позов тим, що підпис на договорі від імені директора Товариства вчинено сторонньою особою.

Колегія суддів погодилась з доводами скаржника, що в матеріалах справи наявні письмові докази, які свідчать про виконання сторонами спірного договору, а відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Суди попередніх інстанцій не вмотивували належним чином необхідності проведення у справі судової експертизи за наявності інших наданих сторонами письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення у справі (постанова від 09.02.2017 у справі № 909/714/16).

Необґрунтованою ВГСУ визнав також ухвалу про призначення експертизи та зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості за договором поставки (постанова від 09.02.2017 у справі № 922/1315/16 ).

Суд апеляційної інстанції призначив у справі судову економічну експертизу у зв’язку з розбіжностями у фактичних даних щодо розміру заборгованості, яка не може бути усунута шляхом безпосередньої оцінки судом первинних документів.

ВГСУ зазначив, що недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі. А призначення на вирішення експертизи питань, відповідь на які можна дати лише за наявності відповідної документації первинного бухгалтерського обліку є нелогічним.

Необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції також наголосила на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу.