Останні роки в Україні спостерігається значна трудова міграція, що не залишилось поза увагою не лише ЗМІ, але й фахівців. Звертаючись до визначення поняття трудової міграції, ми знаходимо, що це – пересування особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня трудова міграція). На території України діють компанії, які спеціалізуються на пошуку персоналу для іноземних роботодавців. Зрозуміло, що оскільки таке явище існує, то воно потребує певного правового врегулювання.
Національне законодавство передбачає такий вид господарської діяльності, як посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» вказана господарська діяльність підлягає ліцензуванню, тобто державному регулюванню провадження цієї господарської діяльності, спрямованому на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
На Кабінет Міністрів України покладається обов’язок визначати орган ліцензування. У даному випадку, КМУ визначив (постанова КМУ від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»), що Міністерство соціальної політики України є органом ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Окрім цього, КМУ затверджує (постанова КМУ від 16.12.2015 №1060 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном») ліцензійні умови; в нашому випадку – вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, а також вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання під час провадження зазначеної діяльності.
Вказану господарську діяльність на території України може здійснювати будь-яка юридична особа або ФОП. Для цього потрібно підготувати заяву та перелік додатків до неї, підготовка яких вимагає наявності спеціальних знань і вмінь. Усього вимагається 13 додатків. Зокрема, це документи іноземного партнера, який буде здійснювати працевлаштування за кордоном. Він повинен підтвердити свою правосуб’єктність (документи про реєстрацію), наявність у нього дозволу на зайняття відповідною діяльністю (працевлаштуванням), довідку про наявність чи відсутність профспілки, інформацію про наявність у власності чи користуванні суден (для моряків) або довідку про відсутність такого, копію договору з роботодавцем, копію трудового договору та інформацію про відсутність контролю з боку Росії, як держави-агресора, за діяльністю української компанії. Ці документи подаються в копії з нотаріально завіреним перекладом. Серед особливостей, необхідно звернути увагу на інформацію про об’єкт нерухомості, де буде проводитися діяльність (наявність документів про право власності або договір оренди). Також слід буде надати копію трудового договору, який має містити посилання на національне трудове законодавство та застосування відповідних положень у змісті договору.
Коли пакет документів буде оформлено, його можна наступним чином направити до Міністерства соціальної політики: нарочно, цінним відправленням з описом або в електронному вигляді. З дня отримання заяви Міністерство має 10 днів на її розгляд. Протягом 10 днів буде прийнято одне з таких рішень: залишити без розгляду, відмовити, видати ліцензію. У разі рішення про видачу ліцензії, також буде надано рахунок до оплати за видачу такого документа. Станом на січень 2017 року плата за видачу ліцензії становить 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, тобто 1600 гривень.
Прийняття рішення про залишення заяви без розгляду означатиме наявність суто формальних причин: неповний пакет документів, неповноважна особа підписала, відсутність в ЄДР інформації про заявника тощо. Таке рішення приймають протягом 3 днів з моменту отримання заяви. Але тут є особливість, яка полягає у тому, що ст. 12 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не передбачає повернення пакету документів. А оскільки Ваш партнер є іноземним суб’єктом, це означає повторне формування пакету, переклад та нотаріальне завірення. На практиці потрібно телефонувати у Міністерство і цікавитися, чи прийняли заяву до розгляду. У разі наявності інформації, що заяву буде залишено без розгляду, потрібно подати нову заяву про повернення документів у зв’язку з необхідністю доопрацювання. В іншому випадку справу направлять до архіву, а чинне законодавство не врегульовує процедуру їх повернення.
Закон надає вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії:
1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;
2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії.
Наслідки застосування вказаних підстав для відмови є різними; у першому випадку потрібно подати нову заяву та пакет документів, а в другому – повторно подати заяву можна не раніше, ніж через 3 місяці.
Потрібно зазначити, що ліцензійні умови абсолютно не описують змісту документів, які вимагаються. Як наслідок можна отримати відмову, яка матиме досить загальне пояснення на кшталт «недотримання ліцензійних умов», але фактично буде засновуватися на суб’єктивному сприйнятті реальності конкретним службовцем. Найчутливіші документи – це копії договорів, в яких можуть або побачити «зайве», або не знайти «потрібне». Одним з варіантів вирішення є особисте спілкування з державним службовцем та обговорення усіх обставин, які стосуються підготовлених документів з можливістю подальшого доопрацювання та повторної подачі.
На доопрацювання і підготовку заново документів може знадобитися тривалий час. Тому передбачено можливість звернення до Експертної апеляційної ради з питань ліцензування (ЕАР). ЕАР діє на базі Державної регуляторної служби України та є постійно діючим колегіальним органом. Формою роботи ЕАР є засідання. Апеляційна скарга подається в довільній формі та забезпечується необхідними додатками для обґрунтування позиції. Після отримання скарги, ЕАР протягом трьох робочих днів повідомляє здобувача про отримання апеляції та запрошує на участь в засіданні ЕАР, а також запитує в органу ліцензування документи. Згідно з вимогами Положення, протягом 10 днів від дня отримання документів ЕАР повинна розглянути скаргу. У разі неотримання документів, ЕАР або приймає рішення розглядати по суті, або перенести розгляд на наступне засідання. Рішення ЕАР приймається більшістю на засіданні. Протягом трьох днів це рішення надсилається органу ліцензування, і останній приймає розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Інші форми правового захисту інтересів – це звернення до бізнес-омбудсмена та судовий розгляд справи.
Після отримання ліцензії суб’єкт господарювання повинен забезпечити певні умови співпраці зі споживачами послуги. Зокрема, офісне приміщення повинно бути оздоблено табличкою з назвою та режимом роботи. У приміщенні повинна бути доступна до ознайомлення така інформація: виписка з ЄДР, копія ліцензії, перелік держав, куди можуть відправити працівника, вакансії та умови праці і проживання, контактні дані органу ліцензування (Мінсоцполітики), законодавство про захист прав споживача, книга відгуків та пропозицій. У своїй діяльності юридична особа повинна укладати договори зі споживачами послуги, і ці договори підлягають реєстрації в Журналі єдиного обліку клієнтів. Також обов’язковою є підготовка річного звіту 1-ПА, який вимагає вести такий облік: стать клієнта, вік клієнта, рівень освіти, на який термін укладено контракт, за яким видом економічної діяльності було працевлаштовано, до якої професійної групи робота відноситься, в які країни було працевлаштовано і розбивка по рівнях заробітної плати.
Надані послуги підлягають оплаті тільки після підписання договору та акта наданих послуг відповідно до ст. 38 Закону України «Про зайнятість населення».
У разі недотримання ліцензійних умов виникає ризик проведення перевірки. Про планову перевірку повідомлять за 10 днів, про позапланову – в день перевірки. Перевірка буде проводитися за місцезнаходженням ліцензіата або за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності. Тут може виникнути ризик: якщо зареєстрована юридична особа і подана заявка за адресою власного проживання. Навряд чи приватне житло відповідатиме ліцензійним умовам. За результатами перевірки буде складено акт. У разі наявності порушень ліцензійних умов буде надано час на їх усунення. Невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов призведе до анулювання ліцензії.
Юристи ЮКГ «Європейська правнича компанія» мають досвід в організації та супроводі діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Тому ми рекомендуємо залучати професіоналів задля уникнення ризикованих ситуацій при процедурі отримання ліцензії та в подальшій активній діяльності з посередництва у працевлаштуванні.
Старший юрист Європейської правничої компанії, адвокат Гомзяк Ігор Андрійович