Як показує наш досвід,  набутий у судових спорах з органами фіскальної служби щодо скасування донарахованих податків і штрафних санкцій, біля сорока відсотків  перевірок взагалі могли б не відбутися,  у разі володіння посадовими особами підприємств, організацій, установ певними знаннями вимог податкового, цивільного, кримінального та іншого законодавства щодо планування перевірок, оформлення документів на їх проведення та законності підстав проведення перевірок  під час мораторію.

Тому актуальність цієї статті, де буде надано коментар, оцінку дій контролюючих органів з питань дотримання ними вимог законодавства при проведені перевірок, а також визначено у який спосіб мають  діяти посадові особи юридичних осіб і підприємці з метою захисту  своїх прав, свобод, законних інтересів є очевидною.

Читайте також:

Блокування податкових накладних. Чому і що робити: способи оскарження блокування

Визначимося  з  видами перевірок та в яких випадках вони проводяться. Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України ( далі ПКУ) контролюючі органи   державної фіскальної служби мають право проводити фактичні, камеральні та документальні перевірки.

Фактичні перевірки здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності та розташування господарських об’єктів   платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, застосування касових апаратів, наявності ліцензій, патентів, оформлення трудових відносин з працівниками. Про її проведення платник податків не попереджається, навпаки перед проведенням такої перевірки  закон дозволяє здійснити контрольні закупки товарів чи отримання послуг, які будуть використані в акті  перевірки як докази протиправної діяльності  такого платника податків ( стаття 80 ПКУ).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, звітах і розрахунках платника  та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Наказ про проведення камеральної перевірки  керівником контролюючого органу не приймається. Про її проведення платник податків не повідомляється.  Бухгалтери  можуть засвідчити, що неодноразово за свою діяльність отримували телефонні дзвінки від  податкових органів, у яких  інспектори повідомляли, що проводять камеральну перевірку  діяльності підприємства, під час якої виникла певна розбіжність, а тому  необхідно принести до них договори, накладні, банківські документи за 3 роки та інше.

У зазначених випадах посадовим особам  підприємств чи підприємцям необхідно попросити  інспекторів надіслати листа з письмовою вимогою надати вказані документи.

Як правило, бажання отримати документи у  працівників фіскальної служби  зникає. В разі отримання такого листа  виникає право звернутися із скаргою на дії посадових осіб або із заявою про злочин до прокуратури чи у відділ внутрішньої безпеки, тому що камеральній перевірці підлягає тільки звітність платника податків, яка  здана контролюючому органу. Як правило, другий примірник акта камеральної перевірки інспектори фіскальної служби  не видають, розуміючи можливість оскарження податкового повідомлення-рішення чи рішення про застосування штрафних санкцій, прийнятого на підставі цього акта, адже розрахунки донарахувань здійснюються тільки в акті перевірки. Такі дії можуть свідчити про порушення законодавства з боку інспекторів фіскальної служби  (статті 76, 86 ПКУ), а тому можуть бути оскарженими до контролюючого органу вищого рівня, або ж до суду.

Найбільш значних втрат платники податків можуть отримати за результатами проведення незаконних документальних перевірок. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених  Податковим кодексом податків та зборів, а також виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної, іншої звітності, регістрів податкового і  бухгалтерського обліку.

Документальна перевірка поділяється на планову і позапланову. Документальна планова перевірка передбачається планом-графіком проведення планових документальних перевірок, який складається поквартально і затверджується центральним контролюючим органом до початку кварталу. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, високим – не частіше одного разу на календарний рік. Тобто, якщо у підприємства податкове навантаження більше п’яти відсотків, ви маєте право оскаржити в суді наказ на проведення перевірки у випадку  намагання проведення щорічних перевірок. Податковим кодексом України взагалі не передбачена  обов’язковість   проведення перевірок  платників  податків.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформляється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами ( стаття 77 ПКУ).

У засобах масової інформації та в інтернет-ресурсах можна знайти «податкові роз’яснення», листи  органів фіскальної служби про те, що з 01 липня 2015 року, незважаючи на мораторій, вони мають право проводити планові перевірки з  окремих питань дотримання вимог сплати єдиного внеску та єдиного податку. Така позиція контролюючого органу
не відповідає вимогам  п.77.3 статті 77 Податкового кодексу України і є підставою визнання у судах  наказів про проведення  перевірок незаконними.  У випадку  відсутності підстав для проведення планових перевірок, контролюючі органи намагаються  у будь-який спосіб, шляхом проведення позапланової перевірки отримати первинні бухгалтерські документи на підприємстві та виконати доведений план з донарахувань податків або ж визначення штрафних санкцій.

Обставини, за яких здійснюється позапланова документальна  перевірка  передбачені статтею 78 Податкового кодексу, перелік таких обставин є виключним.

Потрібно мати на увазі, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, які є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Найчастіше позапланові документальні перевірки проводяться на підставі п.п. 78.1.1, п.п.78.1.4, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Розглянемо детальніше  деякі з цих випадків.

Відповідно до п.п. 78.1.1 позапланова документальна перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Законом України № 71-VIII від 28.12.2014, внесено зміни до п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України та виключено термін «можливі». Тобто на сьогоднішній день орган державної служби у листі про надання інформації повинен повідомити які порушення та  яких саме статей Податкового кодексу України вчинено, ким і в  який спосіб ( тобто представити факти порушення), щоб отримати відповідь  на письмовий запит упродовж 10 робочих днів.

Як правило інспектори надсилають лист, де вказано, що підприємством (підприємцем) або контрагентом можливо порушено податкове законодавство і пропонують надати завірені копії договорів, накладних, податкових накладних, інформацію про наявність  виробничих, складських та офісних приміщень, наявність транспорту, ремонтних бригад, спеціальності працівників і тому подібне.

У будь-якому випадку необхідно упродовж  10 робочих днів дати письмову відповідь з повідомленням про вручення. Відповідь за змістом  має відповідати письмовому запиту, але інформація, яка містить відповідь повинна бути узгодженою з фахівцями, юристами.

Надання письмової відповіді  упродовж 10-ти робочих днів позбавляє права податковий орган призначити  позапланову перевірку. У разі призначення позапланової перевірки, то такий наказ може бути оскарженим  до суду.

Сам факт подання  позову про скасування наказу не забороняє фіскальній службі вчиняти дії щодо проведення перевірки. Тому необхідно ставити питання перед судом про забезпечення позову і подавати до суду  відповідну заяву.

Подібним чином вирішується ситуація у разі надходження запиту податкового органу щодо уточнень інформації у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 78.1.11. позапланова документальна перевірка проводиться, якщо  отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанова органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесена ними відповідно до закону.

Найбільше спроб провести незаконні позапланові перевірки  в обхід мораторію на проведення перевірок з боку контролюючих органів було саме  на підставі п.п.78.1.11.

Адже Законом  №71 від 28.12.2014 року дозволено проведення перевірок у таких випадках:
– з дозволу уряду;
– за заявою платника податків;
– з дозволу суду;
– у рамках кримінально-процесуального законодавства.

Законом України  «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697- VII скасовано норми, які містили  право прокурорів та слідчих виносити постанови про призначення перевірок або ревізій.

У рамках кримінальних проваджень прокурор, слідчий звертається
з клопотанням про прийняття рішення ( винесення постанови) про проведення перевірки до слідчого судді.  І тільки за постановою суду можливим є проведення позапланової документальної перевірки на підставі п.п.78.1.11 ст. 78 ПКУ.

З боку фіскальної служби є випадки подання адміністративних позовів до окружних адміністративних судів про призначення перевірок у платників податків. Такі дії  є с грубим  порушенням вимог ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 183 – 3 Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливість розгляду  адміністративними судами таких позовів.

Необхідно більш детально розглянути  застереження, яке міститься в абзаці 2 п. 78.2 статті 78 Податкового кодексу,  стосовно заборони контролюючим органам  проводити позапланові перевірки, коли питання, які є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника.

Якщо виявиться,  для прикладу,  за 2012-2014 роки було проведено планову чи позапланову перевірку і в акті зазначено, що перевірці підлягали питання з дотримання вимог чинного податкового, валютного  та іншого законодавства, є усі підстави для  відмови контролюючому органу у   проведенні позапланової перевірки за той самий період і з тих самих питань. Знімаючи цю проблему, територіальні органи зобов’язані у направленнях на перевірку чітко зазначати яке підприємство (організація, установа) підлягає перевірці, за який період. Саме тому необхідно  вимагати у ревізорів план перевірки, де має бути зазначено які питання, за який період і хто  буде перевіряти, а також які необхідно надати документи  і якому ревізору для перевірки цих питань. У Податковому кодексі про план перевірки нічого не говориться, але є посилання в Порядку  оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015  № 727 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015  року за № 1300/27745, де зазначається, що план перевірки затверджується начальником контролюючого органу або його заступником і він є інформативним додатком до акта перевірки. Водночас, додатки є невід’ємними частинами акта.

Особливу увагу необхідно звернути на визначені у статті 81 Податкового кодексу України умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Судова практика  засвідчує, що незаконними є дії контролюючого органу фіскальної служби у разі відсутності наказів на проведення перевірки, не пред’явлення таких наказів керівникам платників податків, відсутність службових посвідчень у ревізорів, відсутність направлення на перевірку тощо.

Для можливого оскарження у суді наказу на проведення перевірки необхідно обов’язково робити відмітку на титульній сторінці наказу про причини відмови у допуску до перевірки з посиланням на відповідну статтю Податкового кодексу України, залишати собі копію цього наказу  з відображенням запису про причину недопуску перевіряючого на підприємство (організацію).

Отже, правові підстави для унеможливлення незаконних дій службових осіб контролюючих органів щодо проведення перевірок платників податків існують, проте необхідно чітко розуміти, що такі дії мають бути юридично обгрунтованими та відповідати вимогам Податкового законодавства. Ось чому платники податків у захисті своїх прав та законних інтересів від неправомірних дій контролюючих органів фіскальної служби мають орієнтуватися на надання правової допомоги  фахівцями податкового права, правниками.

Юрист Європейської правничої компанії, експерт практики господарські правовідносини
                                                                                    Ольга Гомзяк

 Податковий експерт,старший викладач кафедри аудиту ЛКА
                                                                                    Роман Крохта