Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, крім випадку, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені.
У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснено, що обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них.
Так, частина перша статті 204 СК України визначає, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.
Верховний Суд при розгляді справ про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків зазначав, що тлумачення статті 204 СК України свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків. Тобто, звільнення від обов’язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов’язок у дочки, сина виник.
Так, у справі № 400/1621/16-ц Касаційний цивільний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні як первісного позову про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, так і зустрічного позову про звільнення від обов’язку утримувати батька. Суд звернув увагу, що позивач за первісним позовом не довів факт потреби матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов’язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька. КЦС визнав помилковими висновки судів про задоволення зустрічного позову, оскільки суди не врахували, що у відповідача (за первісним позовом) не виник обов’язок утримувати батька (постанова від 07.11.2018).
У справі № 676/5118/16-ц суд визнав належними доказами ухилення батька від виконання своїх батьківських обов’язків після припинення спільного проживання із матір’ю особи довідку загальноосвітньої школи, довідку навчально-виховного комплексу та показання свідків (постанова КЦС від 28.11.2018).
Що стосується факту необхідності матеріальної допомоги Верховний Суд зазначав, що необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги (постанова КЦС від 14.11.2018 у справі № 175/1508/16-ц).
Слід також звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 204 СК України дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Така несплата підтверджується довідкою органу ДВС або приватного виконавця.
Поряд з цим, у виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77720678
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78529159
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77933389
адвокат Богуцька Людмила Павлівна