Конституція України закріпила пріоритет прав людини і громадянина в діяльності держави.
Шлях євроінтеграції, який в нелегкій боротьбі обрала Україна, передбачає, що стандарти Європейського співтовариства мають ставати невід’ємними ознаками щоденного життя і діяльності в Україні.
Ці стандарти охоплюють усі напрями діяльності держави і суспільства. Вони стосуються широкого кола прав і законних інтересів особи, зокрема прав та інтересів громадян, пов’язаних із міжнародними перевезеннями.
Розглянемо окремі питання захисту прав українських пасажирів на маршрутах країн Європейського співтовариства у випадках скасування або затримки авіарейсів авіакомпаніями.
Ринок авіаперевезень у світі та в Україні невпинно зростає. Відповідно, зростають вимоги до якості надання послуг.
У зв’язку з цим зростає й значення обізнаності пасажирів і авіаперевізників у юридичних аспектах надання послуг з авіаперевезення та юридичної відповідальності авіаперевізників у випадках, передбачених чинним законодавством.
Порядок здійснення міжнародних пасажирських перевезень авіакомпаніями України врегульований нормами національного законодавства України і нормами міжнародних конвенцій та регламентів, до яких приєдналась Україна.
Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Авіаційні перевезення авіаперевізниками України врегульовані такими нормативними актами:
– Повітряний кодекс України;
– Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу (затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 р. за № 735, зареєстровані в Мін’юсті від 28 грудня 2012 р. за № 2219/22531, далі – Правила повітряних перевезень);
– Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, прийнята 28 травня 1999 р. (далі – Монреальська Конвенція);
– Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р., ратифікована Українською РСР від 14 серпня 1959 р. за № 995-181 (далі – Варшавська Конвенція 1929 р.);
– Протокол про поправки до Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Гаазький Протокол 1955 р.).
Зрештою, авіаційні перевезення авіаперевізниками України врегульовані також правилами авіаперевізника (правила, інструкції та технології, встановлені перевізником, які використовуються під час перевезення пасажирів та/або багажу, у тому числі правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, правила застосування тарифів, стандарти з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій).
Окрім зазначених вище спеціальних нормативно-правових актів, правила надання послуг авіаперевізниками в Україні також регламентуються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів».
На практиці найпоширенішими порушеннями прав і законних інтересів пасажирів є випадки скасування та затримки авіарейсів.
У випадках скасування чи затримки авіарейсів пасажири зіштовхуються з негативними наслідками: необхідністю інформування ними про факт затримки вильоту і прибуття авіарейсу близьких осіб, які зустрічають їх в національному аеропорту прильоту; потребами у додатковому харчуванні, вживанні напоїв; у випадку так званих «стикових рейсів» при бронюванні подальшого вильоту з національного аеропорту – необхідності перенесення таких рейсів (заміни на рейси у інший час) тощо. Не потрібно залишати осторонь емоційну сторону проблеми, особливо, якщо пасажири супроводжують малолітніх дітей чи літніх або хворих осіб.
Які права мають пасажири у випадках, якщо авіаперевізник з тих чи інших причин скасував або затримав рейс?
Чи можуть вони розраховувати в таких випадках на якісь додаткові послуги від авіаперевізника, на фінансові компенсації тощо?
Як вони можуть захищати свої права? Які документи для цього вони мають надати і кому?
Необхідно зазначити, що у разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання. Наприклад, затримка рейсу може відбутися внаслідок неналежних для польотів погодних умов.
Права та обов’язки перевізника у випадку скасування та затримки рейсу, порядок його дій вичерпно врегульований розділом XV Правил повітряних перевезень, де передбачається, що:
1. Перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього.
3. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання.
В інших випадках перевізник або його агент з продажу зобов’язаний попередити пасажира про затримку або скасування рейсу не пізніше ніж за три години до початку реєстрації.
4. У разі затримки рейсу перевізник зобов’язаний самостійно або через суб’єкта наземного обслуговування (експлуатанта аеропорту) інформувати пасажирів доступними засобами в аеропорту відправлення кожні 30 хвилин про орієнтовний час затримки рейсу та очікуваний час його відправлення.
Права пасажирів у разі відмови в перевезенні, скасування або затримки рейсів визначені розділом XVI Правил повітряних перевезень. Положення встановлює чіткі вимоги стосовно умов застосування. Так, відповідно до вимог Положення, його норми застосовуються «до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), рейс яких скасовано чи затримано, за умови що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, передбачений правилами перевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який було затримано/перенесено перевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс, незалежно від причин».
Права пасажирів на компенсацію у разі скасування рейсу або затримки рейсів визначені главою 3 розділу XVI Правил повітряних перевезень, де передбачено, що пасажирам має бути запропоновано відповідне обслуговування та певну компенсацію.
Обслуговування у разі скасування рейсу передбачає, що пасажирам має бути безкоштовно запропоновано та забезпечено:
– харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;
– місця в готелі у випадках, якщо пасажири змушені чекати на відправлення впродовж однієї або більше ночей чи якщо час додаткового очікування пасажирами відправлення більший, ніж передбачалося;
– наземний трансфер за маршрутом аеропорт – готель – аеропорт;
– два телефонні дзвінки, або телекс-, факс-повідомлення, або повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту.
При цьому перевізник повинен приділяти особливу увагу потребам пасажирів з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) та осіб, які їх супроводжують, а також потребам дітей без супроводу дорослих.
Компенсація пасажирам у разі скасування рейсу полягає у здійсненні перевізником компенсаційних виплат у таких розмірах:
250 євро – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;
400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.
Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час.
Перевізник має право зменшити розмір компенсації на 50%, якщо пасажиру пропонується заміна маршруту перевезення до його пункту призначення альтернативними рейсами, час прибуття яких не перевищує запланованого на:
дві години – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; або
три години – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; або
чотири години – для інших рейсів.
При цьому пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу:
– за два тижні до запланованого часу відправлення;
– або у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення і запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття;
– або менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення і запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.
Перевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу. У разі необхідності забезпечення своєчасної пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні маршрути перевезення.
Перевізник не зобов’язаний сплачувати компенсацію, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія надзвичайних обставин або непереборної сили, яким не можна було запобігти, навіть якби було вжито всіх заходів.
Компенсація пасажирам у разі затримки рейсу визначена главою 4 розділу XVI Правил повітряних перевезень. Зокрема, перевізник повинен надати пасажирам за встановленими ним нормами харчування та прохолодні напої та можливість здійснити два безкоштовні дзвінки або відправити телекс-, факс-повідомлення чи повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови, у разі затримки рейсу на строк:
дві години або більше від запланованого часу відправлення рейсу дальністю до 1500 кілометрів;
три години або більше від запланованого часу відправлення рейсу дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
чотири години або більше від запланованого часу відправлення рейсу для всіх інших рейсів, не зазначених у другому та третьому абзацах цього пункту.
Якщо виконання затриманого рейсу відкладається на наступний день за днем його виконання, передбаченим розкладом і зазначеним у квитку, перевізник повинен надати пасажирам номери у готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт – готель – аеропорт.
У разі якщо затримка рейсу перевищує п’ять годин, пасажирам має бути запропоновано відповідне обслуговування. Перевізник зобов’язаний запропонувати пасажиру на вибір:
– відшкодування вартості перевезення впродовж семи днів, яке має бути виплачене готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира у вигляді дорожніх чеків та/або інших послуг, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також забезпечити за потреби зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; або
– зміну маршруту, яка повинна здійснюватися за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення – за першої можливості або до кінцевого пункту – у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.
Відповідно до ч. 1 ст. 922 Цивільного кодексу України, ст. 19 Монреальської Конвенції, ст. 20 Варшавської Конвенції, Гаазького Протоколу 1955 р. та згідно з правилами перевізника перевізник не несе відповідальності за порушення строку доставки пасажира до пункту призначення, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажирів чи за інших обставин, що не залежали від перевізника.
Подібні обставини, зокрема, можуть виникати у випадках політичної нестабільності, метеорологічних умов, несумісних з виконанням відповідного авіарейсу, ризиків, пов’язаних з безпекою, непередбачених несправностей, здатних вплинути на безпеку авіарейсу, а також страйків, які впливають на роботу фактичного авіаперевізника.
Вказані обставини, передбачені, зокрема, у пункті 14 преамбули Регламенту (ЄС) № 261 2004 Європейського парламенту та Ради. Посилання на норми Регламенту в практиці національного судочинства України наразі ще не практикується. Водночас національні авіаперевізники вже практикують окремі посилання на нього у взаємовідносинах з клієнтами.
Отже, якщо міжнародний авіарейс було затримано на тривалий час, а перевізник не надав належної інформації про причини затримки рейсу, не забезпечив харчуванням та питною водою, не забезпечив приміщення в готелі для очікування, у зв’язку з тривалою затримкою рейсу; не надав можливість безкоштовно зателефонувати про затримку рейсу тощо, пасажири можуть звернутися письмово до офіційного представництва авіаперевізника з відповідною претензією, в якій викласти скаргу на неналежно надану послугу з авіаперевезення та пропозицію надати відповідну компенсацію за порушені права пасажира.
Громадянин, права якого були порушені авіаперевізником, може на підставі положень ч. 2 ст. 104 Повітряного кодексу України звернутись до суду з цивільним позовом для захисту свого порушеного права.
При зверненні до суду у відповідності до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Які документи необхідно надати пасажиру для захисту його прав внаслідок скасування чи затримки рейсу?
До позовної заяви позивачем додаються оригінали документів на перевезення пасажирів (придбані ними авіаквитки), отримані пасажирами посадкові талони на рейс; касові чеки за оплату послуг (проживання в готелі, харчування, користування транспортом; докази бронювання за стиковими рейсами в місці прильоту тощо).
У випадку судового спору відомості щодо причин затримки рейсу в якості доказу підтверджуються копією бортового журналу рейсу (надається авіаперевізником), що містить відповідний запис про причину затримки рейсу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позову, в частині вимог про стягнення з авіаперевізника-відповідача на користь позивача грошової компенсації.
При цьому суд враховує надані позивачем докази та документально доведені позивачем збитки.
Судом для задоволення позовних вимог має бути встановлено, що затримка вильоту рейсу відбулася саме з вини авіаперевізника-відповідача.
Проблемним є питання про відшкодування моральної шкоди, яка може бути спричиненою пасажирам, оскільки ані Повітряний кодекс України, ані Варшавська Конвенція, ані Монреальська Конвенція як спеціальні нормативні акти стосовно Закону України «Про захист прав споживачів», ані правила перевізника, ані умови договору на повітряне перевезення не передбачають відшкодування заподіяної моральної шкоди міжнародним авіаперевізником.
Для ефективного захисту порушених авіаперевізниками прав пасажирів ви можете звертатися за наданням правової допомоги та здійсненням за дорученням представництва ваших інтересів в судах, державних та інших органах до фахівців юридичних компаній.
Старший юрист Європейської правничої компанії В. І. Карабань