Банківське і фінансове право

Європейська правнича компанія надає якісні послуги та консультації з банківського і фінансового права. Юристи компанії готують та забезпечують подальше юридичне супроводження проектів і контрактів, пов’язаних з кредитуванням інвестиційних проектів, фінансуванням, наданням або ж отриманням позики, укладенням кредитних договорів. Діяльність правничої компанії зосереджена на виявленні та усуненні можливих ризиків у проведенні банківських операцій, укладенні та реалізації договорів і має на меті забезпечення найбільш ефективного захисту інтересів наших клієнтів, досягнення ними успіху.

У сфері банківського і фінансового права ми надаємо послуги:
– консультування, підготовка проектів інвестиційних договорів, кредитних договорів і договорів позики
– юридичне супроводження процедур укладення кредитних договорів, і договорів позики;
– правова експертиза укладених інвестиційних, кредитних договорів і договорів позики, консультування з питань виконання умов договорів;
– правова оцінка реструктуризації кредитних зобов’язань, підготовка та юридичне обґрунтування відповідних рекомендацій;
– надання рекомендацій стосовно судового захисту інтересів клієнтів, підготовка позовних заяв, у тому числі щодо повернення вкладів, виконання умов договорів банками;
– представництво інтересів клієнтів у судах, участь у судових засіданнях з метою захисту інтересів клієнтів;
– оскарження незаконних судових рішень, підготовка скарг, участь у судах апеляційної та касаційної інстанцій
– представництво інтересів банківських установ у відносинах з клієнтами та у судових, правоохоронних органах;
– правова допомога, представництво інтересів клієнтів у виконавчих провадженнях, у тому числі щодо примусового відчуження об’єктів, на які накладено арешт або ж здійснення такого відчуження.

Факторинг: боргування чи ефективне кредитування?

Цивільний кодекс України містить прогресивний інститут цивільного права – факторинг. Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Факторинг передбачає двохсторонню угоду між клієнтом, яким може бути виробник або ж постачальник товару, та фактором – банком, фінансовою установою, фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, яка відповідно до законодавства може здійснювати факторингові операції. Водночас інститут факторингу у своєму нормативному вирішенні звертає увагу на ще одного учасника факторингових відносин – боржника, яким стає покупець, споживач товару, отримання послуг, проте Цивільний кодекс у факторинговому договорі не визначає обов’язків чи прав боржника, позаяк такі права, обов’язки віднесені до інших інститутів цивільного права, регулюються іншими нормами Цивільного кодексу та іншими інститутами зобов’язального права. Водночас, без присутності боржника ( покупця, споживача, отримувача товарів, послуг) факторинг втрачає економічну складову, яка є основою та формує поведінку учасників щодо вчинення певних дій, які зазнають впливу цивільного права.

Отже, виробник, постачальник товару (клієнт) після укладення відповідного договору з покупцем, споживачем зазначеного товару (боржником) звертається до банку, фінансової установи з пропозицією укласти договір факторингу ( відступлення права вимоги платежу), надавши переконливі докази своїх договірних відносин та можливості виконати свої договірні зобов’язання перед боржником стосовно виробництва, постачання товару, надання послуг. Така пропозиція може бути висловлена клієнтом як до, так і після виконання своїх зобов’язань перед третіми особами ( боржниками ). Фактор, оцінивши висловлені пропозиції клієнта, укладає договір факторингу, здійснює перерахування клієнту визначеної договором суми коштів та отримує право вимоги до боржника, який за попереднім договором мав зобов’язання здійснити оплату за товар виробнику, постачальнику (клієнту за договором факторингу).

Важливо, що договір факторингу є оплатним договором, тобто фактор отримує винагороду за надання послуг клієнтові, які полягають у передачі останньому грошових коштів. Така винагорода має цілком реальний характер і зводиться до можливості здійснити передачу клієнтові певну частину усієї вартості товарів, послуг, право на стягнення якої з боржника отримує фактор. Йдеться про своєчасне фінансове забезпечення договірних відносин з виробництва, постачання товарів, надання послуг тощо. Саме тому факторинг має прогресивне та економічно стимулююче значення, одночасно залишаючись комерційно привабливим для банків та фінансових установ.

Предмет договору факторингу – грошова вимога, строк сплати якої настав ( відповідно до Цивільного кодексу – наявна вимога) , або ж може настати у майбутньому (майбутня вимога), що визначається поведінкою боржника у його відносинах з клієнтом за договором між ними.

Цивільне законодавство передбачає певні гарантії захисту прав фактора, можливість стягнення коштів з боржника, залік грошових зобов’язань між фактором та клієнтом. Окрім цього, передбачені випадки та порядок захисту інтересів боржника за умов укладення договору факторингу між фактором та клієнтом. Попри у цілому виважений підхід законодавця до регулювання відносин, що ґрунтуються на договорі факторингу, існують певні питання, які мають вирішення виключно на практиці. Зокрема, відсутність боржника у договірних відносинах факторингу ( як сторони факторингу) не в усіх випадках сприяє ефективності дії цивільно-правових норм.

Послуги з факторингу стають дедалі поширеними у діяльності банків та фінансових установ. Це пояснюється, насамперед, реальним забезпеченням зобов’язань, передбачуваністю дій сторін факторингових угод, можливістю обрати оптимальний шлях для фінансування зобов’язань в умовах нестабільності фінансового ринку. Водночас, договірні відносини факторингу потребують юридичної виваженості, ретельності у викладенні зобов’язань, забезпеченні їх виконання та відповідальності, чому необхідно приділяти значну увагу сторонам у визначенні своїх інтересів, звертаючись до застосування норм цивільно-правового інституту факторингу.

Якщо у Вас виникло запитання – задайте його нам через форму зворотнього зв’язку.